З козаків у греки. Поїздка з Києва на Халкідіки.

Паломництво усією родиною на автівці з України в Грецію.

Чому

Відгудівши Третій Веселенський Собор “на п’ятірку з плюсом” та відчувши в собі Валєру, ми вирушили шукати його далі в Греції десь поближче до гори Афон. І хоча майже не було знаків (грошових), що вказували на шлях саме сюди, але ж тут є море та й у родичів є де перекантуватись. Тож можна сказати, що Валєра просто пальцем указав, куди їхати на прощу.

До речі, а ви знаєте, що півострів Халкідіки має так званих “три пальці”? Відростки-півострови називаються: Кассандра (перший або західний “палець”), Сітонія (середній “палець”) та Айон-Орос (третій або східний “палець, на якому розташована гора Афон).

Шлях

На наше щастя вже нарешті добудували поромну переправу “Орлівка-Ісакча”, тож тепер не треба їхати аж на Чернівці, щоб оминути Молдову та ПМР. Холєра-навігатор чомусь прокладає шлях через Затоку, щоб нібито об’їхати невеличку ділянку Молдови, але ми на це не реагуємо (Дякуємо Валєрі, що послав нам купу порадників у коментарях на Фейсбуці!) і рукою перетягуємо точку на пункт пропуску “Маяки-Удобне” (дорога М15 “Одеса-Рені”). Далі прямуємо на Бухарест, Софію та Салоніки.

Маршрут з Києва на Халкідіки

Загальна довжина маршруту: 1804 км
Підготовані прочани на “консерві” прострілили б цю відстань за два дні (а то й за добу), але ми знаємо свої можливості з двома 5-річними дітьми на задньому сидінні, тому виїжджаємо у четвер увечері, щоб розділити весь шлях на три відрізки і у неділю зранку бути вже на морі.

Е95 – Напрямок на Одесу

Слово “траса” по відношенню до цієї дороги в деяких місцях звучить як лайка. І тут відзначилася саме Київська область. Подекуди кладуть новий асфальт, але там, де ще не сягнула рука “автодору”, іноді дупа здатна перекусити арматуру, – така там напруга, коли стрибаєш по дірках та ямах. Але за Уманню все точно гаразд, а ближче до Одеси трисмугівка приємно потішила. Як у Німеччині. Європа ж!

Маяки – Удобне

Пункт пропуску “Маяки – Удобне” виявився дійсно номінальним, як за нього і писали у Всемережжі. Комусь видавали якісь папірці колись, на нас же зараз подивився прикордонник з посмішкою Сільвестра Сталоне та махнув рукою. Мовляв, їдьте далі!

По дорозі зустрічаємо справжній пункт пропуску на територію Молдови (поворот праворуч на Паланку), але туди не їдемо. Рухаємось дорогою Е87 (М15) “Одеса – Рені”, наче з України ніде і не виїжджали.

Поромна переправа “Орлівка – Ісакча”

https://www.porom.org/

Вартість: 15 євро (автівка з водієм) + 1 євро (пасажир).
Діти до 12 років – безкоштовно.

З Одеси до Орлівки їхати в середньому 4 години. Пором відправляється за розкладом (див. на сайті) хвилина у хвилину і нікого не чекає. Не чекає настільки, що нас запустили на пункт перетину за пів години до відправлення, але ми не встигли на пором через чергу до каси.

Прикордонники та митники працюють чітко, перевіряють ретельно, але без фанатизму. Повідкривали усі багажники (основний та на даху), “бардачок” пасажира, усі двері автівки, але викладати речі на догляд (як у Польщі) не примушували (ще б пак! це ж виїзд, а не в’їзд). Питань ставили теж чимало. Бо допитливі! Єдине зауваження: чому всі розмовляють недержавною мовою?!

Каса – це просто пекельний треш! Вона одна і працює дуже повільно. Саме через неї напевно на сайті переправи рекомендують приїздити ЗА ГОДИНУ, бо перевірки на кордоні не займають аж так багато часу. До каси відправляють вже після того, як пройшов паспортний та митний контролі, але я б порекомендував займати чергу заздалегідь.

Підчас оплати касирка вносить дані ТЗ зі свідоцтва реєстрації та персональні дані з пасорта особи. Якщо треба сплатити карткою, термінал ще зв’язується з банком… Усе це купа часу! Один зі співробітників переправи пропонував оформити квиток за готівку, але ми були ще не готові до такої “Одеси” та й готівки стільки не було (520 грн).

Французькі байкери повертаються додому на поромі “Орлівка – Ісакча”

Наступний пором за 3 години. З інфраструтури на території парковки є туалет, Duty Free (у дуже початковому стані) та дві парасолі від сонця. Поки ми там сиділи, вантажники довезли ще кілька лавочок, щоб можна було бодай сісти. У “д’ютіку” є молдавський коньяк та “Артемівське” шампанське за дешево, але нема води та можливості сплатити карткою. За парканом є кафе, але туди можуть ходити лише співробітники, що мають на це дозвіл, бо то територія України перед митницею.

Чиста тривалість руху порому від берега до берега, можливо, і становить дійсно 10 хвилин, як пишуть на сайті (бо там менше кілометра відстань), але разом зі швартовками та відшвартовками всі пів години буде. На тому березі румунський кордон, де співробітники чемно перевіряють температуру, документи, речі та продають віньєтку на автостради Румунії.

Віньєтки на автостради Румунії та Болгарії

У Румунії та Болгарії діють комплексні оплати за систему автострад країни. При цьому в Румунії ця оплата не покриває мости, за них доведеться сплачувати окремо. У Греції оплата відбувається по факту на турнікетах перед в’їздом на платну ділянку, тут віньєтка не потрібна.

З коханою дружиною на поромі.

Придбати віньєтки можна через сайт або в кіоску на в’їзді до країни. Продемонструвати віньєтку поліції в разі перевірки на дорозі можна в електронному або друкованому вигляді. Перед мостом “Джурджу – Русе” на виїзді з Румунії в нас хотіла перевірити віньєтку пані у кіоску. Оскільки ми довго шукали квитанцію, врешті зійшлися на тому, що реєстраційний номер автівки має бути в їхній базі. Так і поїхали. Переконані, що вона перевірила.

Румунія

https://www.roviniete.ro/en/

Легковий автомобіль (7 днів) – 14.78 lei (3 EUR)
Мотоцикли звільнені від оплати!


Міст “Джурджень – Ваду Оїй” – 11 lei (2 EUR)
Міст “Джурджу – Русе” – 15 lei (3 EUR)

Болгарія

https://web.bgtoll.bg/

Легковий автомобіль (вікенд з ПТ 12:00 до НД 23:59) – 10 лев (5 EUR)
Мотоцикли звільнені від оплати!

Ціни на пальне

Дизельне пальне купляли 9-10 липня 2021 року за такими цінами за літр:

Румунія – 5.78 lei (1.17 EUR)
Болгарія – 2.21 лев (1.13 EUR)

Антиковідні заходи

На в’їзді до Румунії та Греції треба показати сертифікат вакцинації (не молодше 14 днів) або ПЛР тест. На виїзді з Румунії Болгарія не перевіряла.

Додатково для Греції треба показати спеціальну форму PLF, яку заповнюють подорожні на сайті:
https://travel.gov.gr/#/

Нас це затримало на пів години на кордоні, поки я вбивав усе руками на телефоні через Інтернет. Результат: готовий QR-код, без котрого прикордонник не пускав до країни. Рекомендується заповнювати завчасно до прибуття (можна навіть роздрукувати, якщо хочеться).

Загальні враження

Румунія

Країна ромів нам уже відома по Трансфагарашу та Трансальпіні, де ми були два роки тому. Гори там просто чумові – годі й казати! Люди бувають різні: у комусь більше циган, у комусь менше. Але у цілому враження позитивні. Дороги теж у гарному стані. Можна і треба їхати ще. Бухарест – просто обов’язковий для відвідування!

Болгарія

На в’їзді до країни непідготовлений прочанин може отримати культурний шок: дорога як наждачка, зруйновані будівлі, занедбані ділянки і різноманітний безлад то там, то сям. Але від Плевену ми стали на автостраду А2 “Гемус”, а далі була А3 “Струма” аж до самої Греції. Дороги файні, краєвиди чудові – пролетіли з вітерцем між горами так, що аж гай гудів! Нарахували близько 15 тунелів! Загальне враження прекрасне. У Софії варто оглянути храм-пам’ятник Олександру Невському.

Греція

У кожній країні ми шукаємо місцеву хвилю на радіо, але тут були неабияк здивовані. Музика як в Ізраїлі, мова не зрозуміла, та ще й закоси під сучасні стилі. Дороги прекрасні, погода суперова та всюди відчувається дихання моря. Цю країну тільки починаємо відкривати для себе. Далі буде!