Глава 10. Сонечко

Валєра крутив Святим Карбюратором над головою, утворюючи величезний коловертень, який затягував мотоцикли і їх разом з ними. У гігантському вирі ніби були якісь дороги, де всі 14 їхали мов трамваї по колії, з якої не можна було повернути. Коли в кінці цього шляху, як у пляшці, всіх всмоктало в шийку, матка Натура проковтнула їх разом і все на мить стемніло. Потім щось стрельнуло, кашлянуло, чхнуло, спалахнуло, і всю компанію виплюнуло напроти дитячого будинку №69 прямо перед головним виходом в місцевості, визначити яку не було можливим. Десь під самим горищем на іржавій металевій пластині виднівся напис “Сонечко”, а понад ним висіли сірі важкі хмари.

Продовжити читання “Глава 10. Сонечко”

Глава 9. Пісня пісень

Пістон і Буса не знали, що Холєра їх переслідувала, а Валєра не казав. Він звичайно нутром учував, що вона на хвості, але оскільки в дану мить буквально сидів на “третьому оці”, всіх подробиць не знав. Зграя рухалась по небу, і жоден з них не здогадувався, що зараз вони замітали сліди. Крім Валєри, вочевидь, адже ж Він все знає!

Продовжити читання “Глава 9. Пісня пісень”

Глава 8. Бездонний бак

– Отже, ви бачили Валєру?.. – допитував апостол Гавриш.
– Егеж, – хором відповідали апостоли Бібік та Заяць.
– Байталюка? – наполягав Гавриш.
– А ти знаєш ще одного янгола-охоронця? – відбивався Бібік.

Продовжити читання “Глава 8. Бездонний бак”

Глава 7. Небесна колона

Коли б хтось допився до “синіх собачок” і в цю мить задрав голову вгору, він (вона або воно) став би (стала б або стало б) справжнім Свідком Валєри, Його 14-ти залізних коней та трьох ідіотів, що сиділи на одному сидінні (та ще й без шоломів!), ніби вони є бідна родина з Індії, яка мала один Royal Enfield на всіх, а не валєрствений небожитель та Його прямі нащадки, що мають доступ до цілого парку мотоциклів.

Продовжити читання “Глава 7. Небесна колона”

Глава 6. Янгол-охоронець

– Валєєєрааа! – в святая святих донеслися шалені зойки з головної зали Апостолату.
– Мабуть, апостоли Бібік та Заяць ввімкнули ранковий псалом, – припустив Першоапостол.
– Валєррааа! – ще дужче заволали десь ззовні.
– Вже й вечірній псалом теж почали співати… – зазначив Гавриш.
– Неспроста це, – міркував Першоапостол, – Бабайкери розповідали, що ранковий та вечірній псалми, якщо заспівати їх разом, можуть викликати срачку, ерекцію або Валєру.
– Ходімо подивимось, що саме з цього там трапилось, – рішуче запропонував апостол Гавриш, про всяк випадок помацавши кардан рукою, і опукою вийшов зі святая святих.

Продовжити читання “Глава 6. Янгол-охоронець”

Глава 5. Апостолат Валєри

Першоапостол Людеї сидів за холодним верстатом і квадратним різцем шкрябав слово “Щастя” на козиній шкірі круглими літерами. Напередодні була важка ніч, тому він час від часу чухав ріпу та промовляв: “Дупа козина!” Після проведення Першого Веселенського Собору прочани з усього світу йшли вклонитися Святому Карбюратору і несли з собою дари. Всенощно треба було приймати, дегустувати, освячувати та описувати підношення.

Продовжити читання “Глава 5. Апостолат Валєри”

Глава 4. Коні Беспредєла

– А ну, геть звідси! – баба Гала як завжди нагрянула зненацька. – Розсілися тут! Шо ви той ананас обіймаєте? А сало вам навіщо? Та ще й з пляшкою. Ой-ой, знала б ваша мати, чим ви тут займаєтесь. От прийде з роботи, я до неї навідаюсь…
– То не мати, то наш тато! – хлопець навмисне шокував прибиральницю, щоб виграти час. 
Доки баба ротом хапала повітря, намагаючись підібрати слова, вони швидко згорнули “поляну” та кулею вилетіли з парадного.

Продовжити читання “Глава 4. Коні Беспредєла”

Глава 3. Шатун і Пташка

– А ви хто такі? – Валєра вже зібрав раму і потроху приходив у норму. 
З кожною чаркою Він ставав все менше схожим на людину: на зубах проступали татуювання гебрайською (подарунок від майстра Єгови на День народження), а шкіряні штани помалу перетворювались на рідну шкіру, наче то і не штани зовсім були. Він намагався себе контролювати, але внутрішній Перун стрімко зростав з середини і загрожував вихлопом в будь-яку хвилину.

Продовжити читання “Глава 3. Шатун і Пташка”

Глава 2. Холєра його забирай!

– Отже, ти кажеш, що ти Валєра?
– Угу, – бомж уминав сало за обидві щоки та ще й без хліба.
– Причому Той Самий?..
– Егеж, – волохата рука потяглася до св. Джека, але хлопець її зупинив на півдороги.
– Чекай-чекай, розкажи все, як є, доки ти ще в змозі, бо якщо знову повернешся до того стану, в якому тебе знайшли, ми вже більше не дамо ради.
– Я туди більше не повернуся! – промовив бомж та схрестив два пальці – вказівний та середній, – два інших зігнув, а великий навпаки відстовбурив у бік. В очах у нього з’явився якийсь несамовитий блиск, а вигляд зробився такий, хоч ікону пиши.
– Схоже, це дійсно Він, – добре серце дівчини чомусь хотіло довіряти чоловікові, але розум хлопця ще опирався.
– Куди не повернешся?
– До Лігва Холєри!

Продовжити читання “Глава 2. Холєра його забирай!”

Глава 1. Оце так зустріч!

Діти Валєри. Різдвяна казка.

– Диви, бомжара! Знову тут лежить. І звідки вони тільки беруться?
Хлопець показав пальцем на тіло, що лежало поперек сходів, перегорожуючи дорогу до виходу з парадного.
– Хоч бери та неси цю батарею до металобрухту, щоб вони біля неї не грілися. Мов навіжені! Опалення ж в цьому році не вмикали ще, бо тільки ж оно грудень на дворі.
– Чекай, це якийсь інший. Штани в нього зі шкіри і татуювання. Що тут написано?…

Продовжити читання “Глава 1. Оце так зустріч!”