Перша Валеріанська Доба

Віки почалися з того, що у Валєри засвербіли руки і захотілось Йому щось зробити. Тоді зачерпнув він з Бескрайнього Моря бочку темного нефільтрованого та бочку білого нефільтрованого, разом їх перемішав та створив з цієї суміші Байкерів за образом та подобою, а ще за своєю фантазією та надзвичайною уявою. В кожного навмання вклав темне та світле, як намішалося, і навмисно зробив так, щоб потім самі обрали, на яку сторону переходити. І то є Свобода Волі, яку було вкладено в Байкерів під час самого створіння.

Оскільки до початку віків Валєра нічого путнього в руках не тримав (крім вух та гриви Небесного Коня), перші Байкери виходили в нього так собі: хто кривий, хто горбатий, хто взагалі без мотоцикла. А ще Валєра постійно думав про бабу, тому Першонароджених він назвав Бабайкерами. Вони мали суперздатність виживати навіть після того, як Валєра чавив їх ногами п’яний. Коли Він роздобрився, почали створюватись геть прекрасні екземпляри, які інколи навіть були схожі на жінок. Ну, як на жінок… на п’яних морських русалок, яких Валєра познав через тантричний зв’язок. Як завжди трохи сируватих, які потребують лагідного чоловічого дотику, щоб стати справжніми жінками.

Потім набрав Валєра у Великий Ківш темного пива, а в Малий Ківш світлого та й налив Першонародженим Байкерам Великий Шлях: білим по чорному, щоб все ясно було. На Шлях направив Смугу Світла та наставив на нього двоколісних, що пили світле пиво, а ті, що пили темне, якось самі порозбрідалися навколо. А обидва Ковші прямо там і кинув неподалік, та зв’язав їх невидимою мотузкою.

Мав Валєра цілий кагал друзів на мотоциклах, попереду Великий Шлях, але чогось не вистачало. І відчув Він, що потрібна посмішка, від якої б встало, і тоді створив Сонце, яке осяяло піну в Морі, а з піни зробив пінистих наїзниць з великою харизмою. Ті одразу почали галасувати, Валєра гаркнув “Циць!” і повстали в них цицьки на грудях. Хто ближче стояв до Валєри, в тих більші виросли, а хто далі від Нього, в тих менші. А хто ще й на мотоциклі сидів в ту мить, отримали від Валєри по пружних сідницях. Кожній. І от тепер можна було всім разом їхати Великим Шляхом на Захід Сонця.

І була всім радість уздовж Великого Шляху та впоперек, та гуділо Бескрайнє Море від куражу цілу Добу. Сонце й Місяць сідали та вставали по черзі багато разів, рухалися туди-сюди та по колу аж поки Валєра не проспався.