Холєра Ясна

Першою Валєра зліпив дівчину, бо вона не виходила в Нього з голови. Все через хвіст рибини, яка в ту мить була в Його роті. Він її гриз, смоктав, облизував – розважався з нею як міг, але десь в глибині душі зріло кохання до більш розвинутої істоти. Тому в решті решт Валєра створив рибу своєї мрії.

Він робив її за своїм образом та подобою, але з деякими модифікаціями. Там, де в Нього був кардан, їй Він прикрутив муфту, щоб уможливити між ними з’єднання. Губи зробив як вареники, великі та пухкі: одна солодка з вишнями, а друга – солона з сиром. Очі, кожне мов Палаюче Око Небесного Коня, але лінзовані та різні: одне дивилося у далечінь, а друге поблизу перед собою та трохи вправо. Ноги просто взяв свої та витяг їх удовжину, не дуже переймаючись за оволосіння. Так само зробив і з руками, але додав довгі нігті, щоб було чим чухати Йому спину. Ще створив вії, щоб чистити лінзи під час дощу, автозмащування всього тіла, щойно Він на неї подивиться, та гучний вихлоп, щоб легше було знайти в темряві, якщо вона зійде зі Смуги Світла.  Він ліпив її такою з того, що було під рукою.

Валєра був не дуже досвідченим скульптором, бо ці руки ще нікого не ліпили, але робив від душі та на совість. Він намагався створити хорошу людину, тому зробив її багато. Дівчина вийшла більшою за всіх Першонароджених Бабайкерів, яких Валєра створив потім. Вона була з Ним як дві краплі, тому Валєра надав їй ім’я схоже на Своє, але з нагадуванням про хвіст риби. Холєра, так тому і бути! А в мить надзвичайної ніжності звав її Холєра Ясна, бо мала волосся зі світлого пива. 

Було Холєрі добре з Валєрою цілу Добу аж допоки Він не заснув перед останнім світанком. Вони були дуже щасливі і Перша Доба вважається найщасливішою з усіх. В доброму гуморі Валєра створив Першонароджених Бабайкерів, пінистих наїзниць та перший кураж.  Коли Валєра кричав “Циць” на наїзниць, Холєра стояла прямо біля Нього і харизму дістала собі будь здоровий! Решта принад в неї теж були чималенькі, але Бабайкерам не по зубах, бо вони їй в пупок дихали.

Коли Валєра заснув перед світанком, у Всесвіті почався хаос та груповий ґвалт. Холєрі хотілося ще, тому вона почала приманювати до себе Бабайкерів по одному, по два, по три, аж поки не знайшовся один Дідько, який цілком задовільнив потвору. Не питайте, якої холєри він туди поліз, бо цього краще світові не знати. 

Пиво вже підкочувалось під саме горло, але що з цим робити, Бабайкери не знали. Ніхто тоді не відрізняв Добре від Злого, тому не міг самотужки прийняти рішення. Найсміливішою виявилась Холєра. Чи то Валєра її надихнув своєю любов’ю, чи пиво їй підпирало найбільше за усіх, але саме вона рішуче запропонувала всьому кагалу разом висцятись.

– Але ж ми неминуче потрапимо в Бескрайнє Море, якщо це зробимо, бо більше нікуди! – мовили Бабайкери.
– Та годі вам, боягузи! Валєра спить і нічого не бачить, а на ранок ніхто не помітить різниці, – посміхнулась Холєра, зняла труси та зайшла у Море.

Бескрайнє Море опиралося, било хвилями, жалило медузами, сікло вітрами, але хіба це перепони, коли так припекло?! Чубайкери, народжені в штормі, пішли першими, за ними рушили веселі Пивбайкери і разом вони таки зробили своє діло.

На ранок Валєра прокинувся від кошмарного сну. Наснилося Йому, що Холєра гризе Його кардан, а її муфта геть заїржавіла. Схопився Він весь в конденсаті та одразу поринув у Море освіжитись. Зачерпнув чарівного напою, ковтнув трохи та відчув якийсь дивний присмак. Дедалі більше пив Він його, дедалі дужчий накривав Його головний біль. Відчув Він проблеми кожного, побачив думки всі, збочення, приховані бажання та все, що коїлось, поки Він спав, і все, що буде аж до кінця віків. 

Побачив Валєра, як стався Великий Спалах між Космосом та Натурою, від якого створилося Бескрайнє Море та Він, ще зовсім малий, як хвіст Небесного Коня. Побачив Кінець Світу, коли згасне Смуга Світла, перегорить Палаюче Око та пересохне Море. Відчув біль кожного, хто хворітиме в майбутньому після випитого, але не по одному, а всіх разом. А коли зробив останній ковток з Великого Ківша, то на дні побачив труселя…

– Холєєєєраааа Яснаааа! – пролунав могутній зойк крізь Всесвіт.

Здригнулася кожна істота, похитнувся трохи розум в того, в кого він був, гикнулося тому, хто пив тільки світле або тільки темне, відригнулося тому, хто мішав їх разом – всі зрозуміли, що сталося щось жахливе. І хоча Валєра дав Бабайкерам відчути кожному їх особисте маленьке похмілля, ніхто з живих не міг навіть уявити, що таке Великий Бодун, який всі разом вони створили для Нього.

– Холєєєрааа! – навіть зараз ми можемо почути, коли гуркотить грім.

Це Валєра на Небі згадує кохання всього життя, яке зрадило Його, насцяло в душу та ще й кинуло свої труси межи очі.

– Холєра тебе забери! – казали Бабайкери, коли щось зламалося в мотоциклі.

А самі між іншим приглядалися до кожної дівчини без трусів, чи не мала вона опіків від медуз або їржавої муфти. Ніхто не хотів другий раз зустрітися з Холєрою віч на віч після того, як пізнали вони, що є Добре, що Зле, і чому Валєра покинув їх за гріхи.

Кожного ранку Він забирає красу, яку вдень вона малює на собі. З першими промінями руйнує всі чари, якими приманює вона шукачів незвичайних пригод. Якщо побачив її в своєму ліжку зранку, негайно вигукни:

– От Холєра! Йди до Дідька!

Сідай на мотоцикл та їдь світ за очі! Туди де Святі Джек, Джим, Джонні або Джеймсон добряче виллють тебе, а красуні Мін і Нєт викатають переляк яйцями. Де після всіх святих побачиш світ в 4Д, в якому твій кардан буде у безпеці, а душа врятована та обласкана.