День Могутніх Бабайкерів

Цілу Добу створював байкерів Валєра, не покладаючи кардан на стіл. Очі норовили стулитися, тому він працював між ударами по морді, щоб не заснути. Лупцювати доводилося Себе, бо більше тоді ще було нікого. Виліплялось у Валєри, що в голову лізло: хрестовина під ялинку, поодинокі зірки морські (передні та задні), логотип Wolkswagen та інші корисні речі, які він просто викидав у небо, де вони і валяються донині. Можна хоч зараз побачити, якщо погода добра.

А от байкери виходили у Валєри тяжко, як Він не напружувався. Нелегка то є робота ліпити мініатюрні фігурки здоровезним ручиськом. Тим більше, що хотілось же ж створити щось справжнє та дійсно прекрасне. В Небесному Морі стало сумно, а потім здійнялася буря. Перший раз Валєра не борознив його за всі часи, і Море повстало. З пива збилась сама піна, така, що пити неможливо. Він спробував її здути та тільки буревій роздмухав. Дужче за вітер скиглили русалки, які хотіли куражу. “Баби, – подумав Валєра”. Потім глянув на руки і промовив: “Бабайкери!”

Ліва рука Валєри була 18 наших ліктів, а права – 21. Бо ліву він качав до повноліття, а праву до повного екстазу. Між іншим, друже Кінь мав такі самі тільки ноги: 18 дюймометрів задні, та 21 – передні. Валєра добре пам’ятав своє повноліття: це була мить, коли він почав пити і ледь не випив Море. От де справжній іраціональний страх, який вам і не снився! Але в ті часи навіть після такого голова не боліла. Не то, шо зараз.

Доба тривала довго, Сонце Валєра ще не створив, тож на світанок не було надії. Тому пішов Він орати Море, як Кінь, тільки з оралом навприсядки. Перші Бабайкери виходили здоровими, непоказними та суворими, бо повстали з буремного пива. Вони ще не дуже були схожі на Нього, тому Валєра називав їх Чубайкери. Чудні вони були. Чоловіча стать чи жіноча – там не було ще великої різниці, але що точно було ясно, що їх краще не бентежити даром, бо можуть і з’їсти. Потім вбити і знову з’їсти.

Бескрайнє Море злякалось до смерті від орала та стихло. Великий Плугатар зачерпнув кухоль пива, і справа почала налагоджуватись. Бабайкери пішли ліпші та яскравіші. Мали гарні статеві ознаки, тягнулись до куражу та один до одного, але без задньої думки. Валєра назвав їх Пивбайкери та створив для них мотоцикли схожі на Небесного Коня, а також Сонце, Захід Сонця та пінистих наїзниць – так вони йому сподобались, коли від посмішки встало.

Коли Валєра геть захмелів від солоду, почав безконтрольно робити цивілів, та кидати їх на Землю. Потім навіть блекджек створив та шлюх і почав дзвонити їм, але це не точно. Він вже був настільки добрий, що не відрізняв Бабайкерів від цивілів, а на ранок і зовсім за останніх забув. Коли Всесвіт накрив Великий Бодун, відповідати довелось Бабайкерам, бо вони є обраний народ, що катають по Небу. А за людей тоді не згадували, бо вони далеко були десь на Землі.

Але навіть тепер байкери пам’ятають, як було колись. Чи то від дідуся, чи від бабусі, чи просто від тридесятого кухля пива вони дізналися це, але потім передають знання дітям, а ті своїм дітям, і так далі. Як Бабайкери були обрані самим Валєрою та на Небі їздили; як їх на Землю було заслано до людей після Великого Бодуна; як Валєра покинув їх за гріхи і все таке інше.

А цивіли одним вухом чули це та своїм дітям переказували, що змогли збагнути по-цивільному. Кажуть, страшний Бабай прийде, почне ричати своїм конем та вночі не дасть нікому спати, вдень Землю штовхає копитами та до самої темряви пиво каламутить бородою, доки ніч не настане.

І так ці історії крають залізне байкерське серце, що постановили двоколісні раз на рік перевдягатися у Бабайкерів (хто як їх собі уявляє) та показувати гарбуза, як символ розлуки з Валєрою. І відбувається це прямо перед Днем Всіх Святих, щоб долучилися до нас Святий Джек, Джим, Джонні та інші друзі байкерів, навіть якщо ще і не канонізовані.

Свято починається, коли ряджені Бабайкери шикуються в колони та їдуть з піснею:

– Святий Джеку! Святий Крепкий! Святий Безсмертний, наповни нас.

І так звертаються до кожного святого, доки всі не прийдуть. А потім стрибають зі своїх коней та починають козу водити разом з усіма святими, бо коли байкери кличуть, святих виносять.

І хоча ніхто не вірить, бо не бачили, але нащадки Бабайкерів знають, що Валєра не вдягається, щоб не приховувати Свою красу від Всесвіту (а ще тому що одяг постійно мокрий, бо преться в Морі і потім довго сохне). І кажуть байкери цивілам, що “голий він”, але люди не хочуть чути правду, та думають, що страшні і бородаті святкують якийсь “Геловін”. 

Так ся і повело серед людства, що цивіли лякаються, а кожен байкер в цю пору святкує День Могутніх Бабайкерів. Коли шанують праотців, Першонароджених Валєрою, які катали з Ним разом Великим Шляхом на Небі та заїхали на Землю в гості, щоб випити свою бочку пива та покуйовдити дівчат.