Глава 7. Небесна колона

Коли б хтось допився до “синіх собачок” і в цю мить задрав голову вгору, він (вона або воно) став би (стала б або стало б) справжнім Свідком Валєри, Його 14-ти залізних коней та трьох ідіотів, що сиділи на одному сидінні (та ще й без шоломів!), ніби вони є бідна родина з Індії, яка мала один Royal Enfield на всіх, а не валєрствений небожитель та Його прямі нащадки, що мають доступ до цілого парку мотоциклів.

Вся процесія рухалась над градом, що є “матір’ю міст руських”, який казково світиться вночі. Вже вкотре вони обминали Батьківщину-Мати, просто тому що по приколу нахиляти мотоцикл в повороті, а тим більше, коли він ще й літає.
Буса совалася туди-сюди, ніби їй встромили шило в дупу.

– Я почуваюся дещо незручно, коли позаду сидить здоровезний бородатий мужик, – врешті вимовила вона.
– А мені вже все болить кататися уздовж баку вперед-назад не зрозуміло на чому, – тонким голосом процідив Пістон.
– Ху-ху-ху, – закректав Валєра, ніби на щось натякаючи.
– Можна мені вже свій мотоцикл? – спитав Пістон, потім трошки поміркував та півголосом додав після паузи: – Тато.
– Так, я теж хочу, татку, я теж хочу! – заверещала Буса, мов її закрутило за 12 тисяч обертів і аж до відсікання.
– А те, що “Сіла – дала” та “Завалив – оженився”, знаєте?!
– Та я ж не нажопницею, я за кермом! – трохи образившись, прогундосила Буса.
– А я не проти з BMW побратися! З цим мотоциклом можна і зістаритися разом, – випалив Пістон, зазираючі Валєрі в очі.
– Бачу, що ви вже геть не діти, мої малі! Повиростали, поки тата вдома не було. Ну, раз по 14 років вже маєте, будь по-вашому!

Валєра махнув вліво Карбюратором, мов кадилом, і вся колона різко вивернула вліво так, що Пістон вивалився з сідла. Спритний Гусь коршуном поринув униз та підхопив хлопця, м’якенько, як відпрацьовує німецька підвіска на “місячній поверхні” карпатської дороги після весняних паводків.

– Харош, Гусь! – Крикнув мотоциклу Валєра, а потім до себе: – Буде ендуристом малий. Якщо дороги раптом не зроблять.

Вдруге махнув Він Святим Карбюратором, але цього разу вся зграя різко пригальмувала, і Буса, яка ще слабо працювала стегнами, перелетіла вперед через вітрове скло. Зробивши кілька сальто в повітрі, вона приземлилася точнісінько на Suzuki Hayabusa, мов гімнастка після кульбітів, з тією лише різницею, що не стала на ноги, а сіла на дупу.

– А ця спортсменкою буде. Космонавткою. А як їй личитиме гермошолом! Моя дівчинка, вся в тата!

Буса крутанула газюльку, і всі 14 понеслися мов комета, лишаючи за собою хвіст диму: дівчина лягла грудьми на бак, хлопець став як мужик на підніжки, а Валєра відкинувся на дивані, закрутив оселедця, запалив люльку і врубив в колонках улюблену пісню свого однолітка Іво Бобула, яка тепер греміла на весь Всесвіт.