Глава 2. Холєра його забирай!

– Отже, ти кажеш, що ти Валєра?
– Угу, – бомж уминав сало за обидві щоки та ще й без хліба.
– Причому Той Самий?..
– Егеж, – волохата рука потяглася до св. Джека, але хлопець її зупинив на півдороги.
– Чекай-чекай, розкажи все, як є, доки ти ще в змозі, бо якщо знову повернешся до того стану, в якому тебе знайшли, ми вже більше не дамо ради.
– Я туди більше не повернуся! – промовив бомж та схрестив два пальці – вказівний та середній, – два інших зігнув, а великий навпаки відстовбурив у бік. В очах у нього з’явився якийсь несамовитий блиск, а вигляд зробився такий, хоч ікону пиши.
– Схоже, це дійсно Він, – добре серце дівчини чомусь хотіло довіряти чоловікові, але розум хлопця ще опирався.
– Куди не повернешся?
– До Лігва Холєри!

Діти подивились одне на одного, та вимовили разом:
– Ти знаєш Холєру?!
– Краще б я її не знав! Це все вона влаштувала. Понад кілька тисяч років я навідуюсь до вас і жодних проблем не було, але цей раз якийсь особливий.
– Чому навідуєшся? Звідки?
– Так, дітлахи, давайте я не буду заливати вам баки, бо ви всеодно не повірите. Я вас всіх люблю і дуже сумую за вами – це все, що вам потрібно знати. І кожен рік я пхаюсь до вас з іншого Всесвіту, щоб привезти подарунки.
– Це на Різдво?
Так, тепер на Різдво. Раніше було на Новоліття, коли сонячний рік починається, але ж вам подобається сніг, ялинки та блискучі кульки, а проти натури я не піду, бо Натура то моя рідна мати. Тож тепер навідуюсь до вас на кінець сонячного року у найдовшу ніч на Колядень.

– То ти кажеж, що ти не звідси?
– Авжеж, ні.
– Може ти ще й на оленях гасаєш, які в сані запряжені? – в очах дітей виднівся певний скепсіс.
– То ви мене з Саманта Клаустром сплутали, – спокійно відповідав Валєра. – Я оленів з дитинства не люблю, бо вони попід ногами шорхаються, стрибають, як козли по дорозі. А сані мені, взагалі, “консерви” нагадують. Я більше за двохколісний транспорт або за чотирьохногий, як мій Небесний Кінь, але він у ваш Всесвіт не пролізе, бо інакше порве просторово-часовий континуум, та й печія у нас від вашого пива.
– То як же ж ти до нас потрапив?
– Мене завжди доставляють Архиянголи Алюмінь, Бензинь, Діод та Галогень. А на місці вже зустрічають Святі Джим, Джек, Джеймсон та Джонні. Але цей раз щось пішло не так, трохи помилились з містом, а там не Джек, а якась підробка, спаскуджена Холєрою. Кажуть, це їх фірмовий продукт, настояний на кропиві.
– А що за місто?
– Та Кропивницький же ж ваш, Холєра його забирай! Раніше називалось Курвоград, а ті старці Архиянголи не в курсі. Аби ж я тільки знав, ноги б моєї тут більше не було!
– А ти вже був тут колись?
– Егеж, хтось надурив якось, що то є місто кращих наречених (переплутали з Херсоном), от я і поперся. Так наодружувувся тут, зірки в очах спалахнули! Ніби на Небесному Коні на повній швидкості у Вісь Світу вперся прямо йому в Палаюче Око. Аж іскри по всьому небу розсипалися. Добре тоді засмалили, але потім лікувався цілу Венеріанську Добу, так би мовити, душевні рани загоював, Холєра їх забирай. Тому я навіки зарікся їздити у Курвоград. Ноги б моєї тут не було, якби Архиянголи не нахитрували з назвою. Вони ж на вас зараз через Інстаграм дивляться, а там старі назви ніхто не згадує. Кажуть, стали жити по-новому, як у Кропивницький перейменували. Правда?
– Це ти краще у депутатів спитайся, вони ж закони приймали.
– Депутатів треба на дебати за ту настоянку! Я б їх на пальці своємо повертів!..

– А як ти саме в нашому під’їзді опинився?
– Я на автопілоті шукав будинок номер 14/88 бажано на вулиці німецькій, берлінській або хоча б імені Девіда Блейна. Там завжди живуть фашисти в будь-якій точці світу. Мусив доповзти до квартири 81, але палива вже не вистачило. До того ж різко піднявся асфальт та вдарив мені в голову. Так і лишився тут стоячи спати.
Дівчина зажеврілася від подиву:
– Це дійсно будинок 14/88 на вулиці Степана Бандери, а ми живемо в квартирі 81. Прямо диво якесь!
Хлопець лишався по-чоловічому серйозним:
– Добре, що ти не подзвонив нам у двері, бо у нас на кнопку дзвоника дві фази виведено без ізоляції. То такий захист від Свідків Єгови. 220В їх вже не бере.
– А ви хоч знаєте, чому живете в будинку 14/88?
– Мама казали, що 14 то кількість Заповідей Валєри, а 88 незайманих русалок матиме кожен на небі, як сам Валєра, який пішов від нас за наші гріхи.
– Ваша мама добра валеріанка…
– А ти звідки знаєш? Куштував?!
– Та ні, може раз чмокнув, коли спала… Але тільки, коли подарунки роздавав. І тільки раз на Колядень.