Глава 6. Янгол-охоронець

– Валєєєрааа! – в святая святих донеслися шалені зойки з головної зали Апостолату.
– Мабуть, апостоли Бібік та Заяць ввімкнули ранковий псалом, – припустив Першоапостол.
– Валєррааа! – ще дужче заволали десь ззовні.
– Вже й вечірній псалом теж почали співати… – зазначив Гавриш.
– Неспроста це, – міркував Першоапостол, – Бабайкери розповідали, що ранковий та вечірній псалми, якщо заспівати їх разом, можуть викликати срачку, ерекцію або Валєру.
– Ходімо подивимось, що саме з цього там трапилось, – рішуче запропонував апостол Гавриш, про всяк випадок помацавши кардан рукою, і опукою вийшов зі святая святих.

Кількома хвилинами раніше Валєра та гоп-компанія наближались до Апостолату. Пістон та Буса, користаючись нагодою, задовбували мотобога питаннями, впритул підбираючись до межі Його бескрайнього терпіння.

– А чому на мотициклах черепа малюють? – цікавився Пістон.
– Щоб Холєру спантеличити, – мовив Валєра.
– А хто ті черепа є насправді? – мов комар зуділа Буса.
– Холєра ясна! – терпіння Валєри вже добігало кінця.
– А чому вона така страшна? – запитав Пістон.
– Бо дівчата без кохання висихають – це факт. А в неї саме з цим перебої. – Валєра зітхнув та набрав побільше повітря в легені, щоб розповісти історію. “Краще я буду говорити, ніж вони” – вирішив Він і цілком мав рацію.
– Я ж прокляв її тоді, – продовжував Валєра, – коли вона накосячила. Відправив на Землю, щоб Бабайкерів на Небо супроводжувала. Тільки так вона назад і може потрапити, але ненадовго: привезла Бабайкера і на цьому все. Тому і намагається вас якомога більше туди тягати. Причепуриться, марафет наведе, і нумо байкерів чіпляти, щоб красою налитися та на Небо зганяти. А я їй іноді сюрпризи підкидаю: в найлоскотніший момент кажу, що рано ще цьому чоловікові до нас, от і виходе несподівано, що вона тільки заради кохання це зробила. Щоб знала, як це воно!
– А до дівчат хто приходить? – поцікавилась Буса.
– Теж вона. Тільки там зовсім інші стосунки. Там вони спілкуються на рівних. Буває так, що і не віддають красу Холєрі, тому вона до жінок не дуже любить ходити.
– Дивіться, мотоцикл мастило п’є на березі! – з переляку заволала Буса, ніби її перемкнуло на понижену передачу.
– Та то ж Дніпро! – заспокоїв Валєра. – Річка мастила. П’є мов не в свою міру: тут в нього заливається, а тут виливається. Десь поряд має бути Урал, його корєш, – гори запчастин. Ми на правдивому шляху, діти мої. Ходімо далі по теплому сліду.
– Ось кросач копитом землю рив, – напав на слід Пістон.
– Це певно Yamaha WR, – з гордістю зазначив Валєра, – не дарма в неї літери з мого імені!
– А ось привідний ланцюг до брами прибито, – помітив Пістон.
– От ми і прийшли, діти мої. Це і є Апостолат. Твердиня віри в Валєру. Цитадель Свідків. Гайда в середину, не мніться!

У кутку просторої зали апостол Заєць намагався запустити древній двигун V4 від Honda після довгої реставрації. Вже кілька днів поспіль йому це не вдавалося, тому Валєра вирішив трошки допомогти своїми чарами. Раптом двигун завівся, і апостол Заяць ледь не досяг найвищого екстазу від несподіванності. Притому, тричі.

– Вперше чую, щоб ДВЗ виконував “Токатту та фугу Баха в ре-мінорі”, “Гангстаз Парадайз” та “Голубі летять над нашой зоной” водночас, – прошепотів він сам собі.
– Закуриш? – Валєра в мить опинився біля апостола та протягнув йому пачку сигарет.
– Магна?! – Заяць як завжди не подав знаку, що був здивований аж до кінчика хвоста, – їх же не продають вже років двадцять!
– Так само, як і твій мотоцикл, чи не так? – підморгнув Валєра
– Апостол Заяць, – протягнув руку чолов’яга, щоб поздоровкатись.
– Янгол-охоронець, – потиснув руку Валєра. – А це мої діти, Пістон і Буса.
– Здоров, дітлахи! На чому катаєте? – привітався апостол.
Поки діти переступали з ноги на ногу та думали, що відповісти, Валєра хапав вола за роги:
– Ми шукаємо мотоцикли, які відбилися від зграї. До вас тут раптом ніхто не прибився неочікувано?
– Та з’явилося тут нещодавно кілька нових голів. Досі не ясно, звідки вони причовгали до нас. Але ми тут в Апостолаті вже нічому не дивуємося. Там на березі Дніпро хлюпає, на городі Урал грібеться, десь тут КТМ на три літери всіх посилає – коротше, звичайне таке собі мотогосподарство з усіма витікаючими. Раптом ціла хмара синього світла насунулась на залу з сусідньої кімнати. Через поріг переступив апостол Бібік, тримаючи в долонях Святий Карбюратор.
– Заяць, він світиться! – металевим голосом промовив Бібік, не встигаючи витирати холодний піт, який котився градом з лоба.
– Сала Валєрі, апостоли! Треба ж закусувати хоч іноді. Як діти малі! – намагався виграти час Валєра. – Цей незвичайний артефакт нам потрібен для виконання неможливої місії. Різдво під загрозою. Діти чекають на подарунки. Я його візьму на одну ніч, але згодом поверну.

Після цих слів Святий Карбюратор спалахнув синім полум’ям і на мить апостоли побачили справжній лик Валєри. В жодного з них навіть тіні сумніву не виникло, що це і є Він. Синява заповнила всю залу, і як справжні Свідки Валєри, апостоли виконали свій головний обов’язок: закричали “Валєра” що було сили.

Вже за мить до зали прибігли Першоапостол та Гавриш, але 14 мотоциклів як не було! В тому числі пішов Дніпро з берега, і Урал погрібся з городу. Всі сліди протекторів за брамою Апостолату сходилися в єдину мотоколону, яка файно вишикувалась. Через 88 метрів слід зникав, наче його хтось забрав з собою.