Валеріада

Під Херсоном на селі
Міцно ся тримав в сідлі
Гарний ніби уві сні
І здоровий як галера
Наче чайка на веслі
Він співав свої пісні
Кожен день як навесні…
Звали всі його Валера.

Кажуть, взимку за вікном
Як почує “Ом ном ном”,
В хаті кожен агроном
Стане в стійку мов на полі.
А дівки від двадцяти
Починали хліб пекти,
Знали ба, що не втекти,
І несли йому в подолі.

Так жили мільйон віків
Всі щасливі й поготів
То було ще до хрестів,
Горя в світі ніц не знали.
Але раптом з-під землі
Як поперли рагулі!..
Будували тут кремлі,
Наче ми самі їх звали.

Мов зненацька збиті з ніг,
Не збагнувши дивний збіг,
Ми вчинили перший гріх:
За Валеру всі забули.
Раптом виросла стіна,
Як з туману пелена,
Тихо лопнула струна:
Він співав, а ми не чули.

Цілий нарід наш осліп,
Сорок днів та сорок діб,
Вже не пікся свіжий хліб,
Але то був лиш початок.
Не співали більш дівки
“Ой, на горі два дубки”.
Навіть п’яні парубки
Не дивились на дівчаток.

Невдоволений народ
Геть стомився без пригод
Сорок літ і сорок год,
В глибину росла могила.
Аж по страшній тій добі
Та численних днів лічбі
Край поклала всій ганьбі
Та, кого земля вродила.

Кажуть, що її краса
Розхитала небеса.
Знову випала роса
На городі як раніше.
І тоді в ту саму мить,
Ніби сталось мимохіть,
Що до нас небесна нить
Знов спустилася крізь тишу.

Всі почули рідний спів,
Хто не бачив, той прозрів,
Повна міць луни віків
Разом сум землі весь змила.
Усміхнулись люди знов,
Понавчались рідних мов,
Розлилася скрізь любов,
В Лету канула могила.
————————-
Під Херсоном на селі
Двоє в одному сідлі
Гарні ніби уві сні
Як із повісті Гомера
Наче чайки на веслі
Знов співають вам пісні
Кожен день як навесні…
Їм підспівує Валера.

28.11.2020
Малюнок: Pavlo Popov