Мотосекта
Якось три подруги домовились “не давати тому козлу”, бо він поц із довідкою, і це всі знають. Дві були гарні, а одна не дуже. Домовилися ніби, все ясно, розійшлися, а та третя сидить собі та й міркує в голос: “Ви, курви, чоловіків штабелями складаєте, а в мене всі ножі тупі як корок і тіло ниє без сарказмів.”
Продовжити читання “Гидка подруга”
Десь у паралельному Всесвіті могло би це статись, і так би ми всі і хотіли, але ніт. По справжньому Курвограду в добре знайомому нам часі та просторі човгав собі дід. Він був вдягнений у довгу аж до самої землі шкіряну вишиванку з каптуром, підперезану мотоциклетним ланцюгом та вишиту металевим тросиком. Однією рукою він тримав патерицю з чимось на зразок карбюратора угорі та лічільником кроків унизу, а другою не давав падати клунку АТБ, перекинутому через плече. Довжелезна борода сама підверталася вперед з кожним кроком, щоб дідусь не наступив на неї, і вказувала йому напрямок мов компас.
Продовжити читання “Глава 3. Дизайн від Холєри”
У християнське Свято Трійці валеріанці вкотре згадують за Великий Трійник Валєри, а саме: секс, наркотики та рокенрол – засади всіх засад та підмур’я валеріанського всесвіту.
Продовжити читання “Трійник Валєри”Богиня підійшла до величезного рожевого кроля, в якому хтось жив. Крізь його очі лилося світло, а з вух клубами йшов дим, як у клубах.
“Вдома!” – промайнуло в голові.
Довелось кілька разів обійти тварюку навколо, щоб знайти єдиний вхід у чудирнацьку хижку: він пролягав прямо через дупу. В мить, коли вона це усвідомила, світло Місяця впало на магічні літери, що дотепер були сховані від людського ока:
Продовжити читання “Глава 2. Торба”“Тут ти і дізнаєшся, як глибока кроляча нора”
– Отже, Ви шукаєте Валєру і робите це просто зараз, так?
Не встиг чоловік закінчити, як жінка нервово перервала його та голосно закричала у мікрофон:
Продовжити читання “Глава 1. Падло”
Щоб відсвяткувати кінець сезону древні Бабайкери привозили на Осінній Валєрник всі ніштяки, які вони надибали протягом року. З сала, хліба, цибулі та інших приколів вони складали гірку на краю стола, і тоді приходив до них Валєра. Він сідав так, що Гора Жиру була між ним та Бабайкерами, і тоді питав їх:
– Шо, курви, бачите мене?
Продовжити читання “Осінній Валєрник. Гора Жиру”
Як у сучасному світі пояснити сину чи дочці, звідки беруться діти, коли розмови про лелеку вже неактуальні, а історія про бджіл, маточку та тичинку викликає несамовитий регіт не тільки в дітей, а і в батьків в мотоциклетній родині.
Продовжити читання “Звідки беруться діти. Наша версія”На годиннику була шоста ранку. У вікнах будинку навпроти запалювали світло та бігли під ялинку шукати подарунки. Діти спали, мов янголи. Єдине, що видавало в них норов байкерів та нещодавні пригоди, – це богатирський хропіт та ще деякі звуки та запахи. Мама поставила торбу з робочим реквізитом у передпокої, поклала пілон на підлогу та підійшла до дитячого ліжка.
Продовжити читання “Глава 12. Богиня”В Апостолаті великим кагалом святкували Грібуче Пришествіє. Запросили всіх святих – Джека, Джима, Джонні та Джеймсона, – завзятих членів секти, палких сестер та Жериць Валєри. Гуділи до самого рана. Вартували по черзі, чекаючи назад Валєру та Святий Карбюратор. Чули, як по шосе пронеслась Холєра перед самим світанком, але її гучним вихлопом в Апостолаті вже нікого не налякаєш. Бачили Дідька, Домовика, Кікімору, кількох оголених відьом, Мавку, русалок і Чугайстера, але потім з’ясувалось, що то були свої.
Продовжити читання “Глава 11. Світ в 4Д”Валєра крутив Святим Карбюратором над головою, утворюючи величезний коловертень, який затягував мотоцикли і їх разом з ними. У гігантському вирі ніби були якісь дороги, де всі 14 їхали мов трамваї по колії, з якої не можна було повернути. Коли в кінці цього шляху, як у пляшці, всіх всмоктало в шийку, матка Натура проковтнула їх разом і все на мить стемніло. Потім щось стрельнуло, кашлянуло, чхнуло, спалахнуло, і всю компанію виплюнуло напроти дитячого будинку №69 прямо перед головним виходом в місцевості, визначити яку не було можливим. Десь під самим горищем на іржавій металевій пластині виднівся напис “Сонечко”, а понад ним висіли сірі важкі хмари.
Продовжити читання “Глава 10. Сонечко”